Я і музика

Тут не буде музики, але я постараюсь розважити вас картинками.

Нещодавно я написав есе, у якому намагався якомога яскравіше зобразити свої недоліки. Почесне місце там зайняло висміювання мого відношення до музики. Я гадаю, корисно запостити це тут, щоб ви краще зрозуміли, музика якого напряму мені до вподоби.

Коли говориш про свою улюблену музичну групу, бажано, щоб про неї ніхто досі не чув. А ще краще — щось десь колись чув, але, чесно кажучи… Тоді ти виглядітимеш авторитетно.

Здавалося б, мій улюблений Godspeed You! Black Emperor повністю задовільняє цьому нехитрому критерію, але тут є одна проблема.

- Яка твоя улюблена група?

- Ну, скажімо, Yndi Halda.

- А… – співбесідник якось так нервово смикає головою, не знаючи, чи мав він про них чути чи ні. Можна прикинутись, що чув, однак що як викриють і засміють? – Ні, це не для мене. Я от слухаю Круга.

You win.

- Яка твоя улюблена група?

- Godspeed You! Black Emperor.

- Це що, якийсь норвезький хеві-дес-метал?

Godspeed You! Black Emperor. Майже наживо

Ось і пояснюй цьому жалюгідному, загубленому для мистецтва профанові, що Godspeed You! Black Emperor — то є шанований серед “знаючих”(бо є й незнаючі, повірте!) критиків квебецький колектив, пост-рок-оркестр, що має у своєму складі, окрім стандартного рок-набору, скрипку, глокеншпіль, віолончель, ще один барабан, флейту Пана і навіть подекуди (який мерзотний прислівник! Звучить ніби для опису чергового типу опадів у прогнозі погоди) горн і маримбу. Що таке та маримба я, чесно кажучи, сам не знаю, але гадаю, що цей недолік можна заповнити грубим копіюванням відповідної статті з вікіпедії без вирізання дратуючих синіх посилань [1, 6] і приміток [источник не указан 113 дней].

Ви думаєте, я жартую?

Коли я слухаю музику на комп’ютері, мій спеціально налаштований аудіоплеєр відсилає дані про прослуховування на милий серцю last.fm, який потім з готовністю видає мені, що я люблю слухати, хоча я й сам це знаю. Скроблінг — так зветься цей хитрий процес — з одного боку, доводить до оргазму моє схиблене на статистиці нутро, а з іншого — примушує страждати свободолюбиве его.

Адже люди, що сидять на ластефемі, слухають не те, що хочуть, а те, що мусять і що личить їх репутації. Треба ж підтримувати свою сторінку, до краю завалену групами з тегом “under 2000 listeners”, в належному стані! Ти ж не можеш слухати який-небуть попсовий Muse?!

Ось чому я вимикаю комп’ютер на ніч

Але чорт з ним, з Muse-то. Я тут недавно змекитував, що моя схибленість на Godspeed You! Black Emperor свідчить про однобічність мого музичного смаку. Ну не повинен один виконавець лідирувати з таким відривом! Непристойно якось. Тоді я почав потихеньку слухати їх на карманному плеєрі, в якому скроблінга, слава богу, відроду не було й не буде. Але почуття справедливості і (більшою мірою, бо я не впевнений точно, чи є у мене почуття справедливості) статистичне нутро перемагає, і я повторюю треки, що прослухав, ще й на комп’ютері. З вимкненим звуком. Для статистики.

І тоді я з зітханням констатую, що відрив людей, які можуть дати собі раду з маримбою, лише збільшується.

Брюс Коудрон, перкусіоніст Esmerine i Godspeed You! Black Emperor, грає на тій самій маримбі

Буває, у когось лунає незнайома музика, яка пестить мої вуха. Добре було б підійти і запитати, що це таке, але моє честолюб’я заперечує. Воно чомусь вважає, що так я безславно викидаю білий прапор. Краще промовчати. Мало у світі гарної музики, чи що? Знайдеш іще.

Зате, коли красива музика лунає в мене і мій співбесідник так буцімто між іншим запитує “Так як, ти там говорив, зветься ця група?..”, моїм серцем шириться тріумф, ніби я завоював гран-прі Монако або я військовий і дістав підвищення.

Інколи я переглядаю статті музичних критиків. Музичні критики дуже різні, але сходяться в одному: вони всі потай мріють, щоб їх задушили.

“Ці хлопці прийдуться до смаку тим, хто цінить авангардизм першого альбому Kayo Dot і хто вже встиг насолодитися новеньким матеріалом Нільса Фрама”. При прочитанні такої рецензії, природньо, виникає лише одне питання: а хто, в біса, такі ці Kayo Dot і Нільс Фрам?

З якоїсь причини їм здається, що, раз вже ви читаєте їх супер-пупер рецензії, то ви вже напевне прослухали всю існуючу музику на світі і навіть трішечки більше.

Так, істинна мета музичної статті — не принесення знань, а приниження читача. Не можу сказати, щоб мені це сильно не подобалось, і це, напевне, виявляє у мене латентний ментальний мазохізм.

Коли я обираю, яку музику слухати наступною, я керуюсь двома простими критеріями:

  1. Це має бути пост-рок. (Оскільки ніхто не знає, що таке напевне той пост-рок і чим же він так відрізняється від звичайного, цей критерій насправді нічого не значить).
  2. Вони мають бути японцями.

Це все стереотипи!

В другому правилі можливі варіації, як-то: мають у складі скрипачку-японку, надихались японським віолончелістом, написали композицію під назвою Taijin Kyofusho або назвались на честь японського фільму про байкерів 1976 року (відгадайте з двох раз, хто це? Підказка: я тут щойно про них писав). Можливо, у них має бути просто японська назва типу Yume Bitsu. Але тут треба бути обережним, адже, якщо група називається We’re From Japan, то вона майже напевне зі Сполучених Штатів Америки.

Сучасна повальна любов до всього японського знов вимиває мої вподобання на паскудну мілину мейнстріму. Доводиться шифруватись, робити вигляд, що тобі насправді подобається все китайське і корейське. Самий шик — тайваньське. Екзотика!

Ви що, до сих пір не розрізняєте?

Нещодавно я натрапив на групу, чия назва з корейської приблизно перекладається як Ми всі носимо труси, і дівчата теж. Я твердо вирішив, що гурт з настільки глибокодумною назвою просто не має права писати погану музику і, загалом, з певними обмовками, виявився правий.


5 Comments

Надя on 18/04/2012 at 17:44.

Ура! Спасибо за мануалку в конце поста, давно мечтала найти что-то подобное (но даже не пробовала искать сама, мда)

А еще привет любителям пост-рока. Буду читать – пишешь очень живо, доп. материалы радуют)

P.s. Ни один из моих любимых коллективов жанра здесь еще упомянут не был. Но и с GY!BE я близко знакома не была – уже вот слушаю.
P.s.s. Да, пост “что такое пост-рок” крут.

Відповіcти

Garando on 19/04/2012 at 01:00.

Надя, спасибо, буду стараться.
А какие у тебя любимые коллективы жанра? Очень любопытно!

Відповіcти

Leave Your Comment

Your email will not be published or shared.

You may use these HTML tags and attributes: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <strike> <strong>